Інформація Державної фіскальної служби України з приводу рішення районної ради від 30.07.2015 про підтримку рішення Городенківської районної ради щодо внесення змін до Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»

Державна фіскальна служба України на виконання доручення Комітету з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення Верховної ради України від 02.09.2015 №04-34/10-217823 (вх. ДФС № 1732/2 від 15.09.2015) розглянула звернення Косівської районної ради Івано-Франківської області від 04.08.2015 № 262/02-32 щодо застосування норм Закону України від 08 липня 2010 року №2464 „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464) і в межах компетенції повідомляє таке.
Відносини в сфері державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) регулюються виключно Законом № 2464.

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці”, яким внесено зміни, зокрема, до частини п’ятої статті 8 Закону № 2464, а саме доповнено новим абзацом, відповідно до якого, якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

Роботодавці нараховують єдиний внесок на суму нарахованої зарплати за видами виплат, які включають основну й додаткову заробітну плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т.ч. у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці (стаття 7 Закону № 2464).

Статтею 8 Закону № 2464 передбачено, якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника. Умовою застосування зазначеної норми є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць.

Основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору та знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу (пункт 12 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Отже, якщо фізичні особи працюють за основним місцем роботи на 0,5 ставки (умовно), де заробітна плата складає менше мінімальної, то підприємство має нарахувати єдиний внесок виходячи з мінімальної заробітної плати. При цьому утримання єдиного внеску із заробітної плати (доходу) найманого працівника здійснюється із фактично нарахованої заробітної плати (доходу).

Враховуючи зазначене пільг та виключень чинним законодавством для платників єдиного внеску, зокрема, бюджетної форми власності, не передбачено.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *